/Files/images/230217_32.jpg

Запрошуємо переглянути нові світлини з екскурсії в музей:

"Фотогалерея - Екскурсія"

/Files/images/230217_32.jpg

ТУТ ЦЕНТР ЗЕМЛІ

Це слова нашої односельчанки І.Михайловської. І справді, для кожного із словітчан рідне село є центром Всесвіту, тим місцем, до якого хочеш повернутися де б ти не був. Ми запрошуємо вас у мандрівку минулим Словіти, запрошуємо до шкільного історико-краєзнавчого музею.

Ще у 1968 р. Постановою Верховної Ради УРСР музею у с.Словіта було присвоєно звання народного музею, а його засновнику вчителю Янішевському Миколі Олексійовичу - звання заслуженого діяча культури. Та після хвороби і смерті Миколи Олексійовича музей, що перебував на балансі сільської ради, передавався із рук в руки, а разом із тим втрачалися різні речі, експонати. У кінці 80-років залишки експонатів було перенесено до школи. З середини 90-х років розпочалася робота над створенням шкільного музею. Над створенням музею працювали вчителі, учні, батьки. Вони збирали експонати, проводили ремонтні роботи в приміщенні майбутнього музею. І у 2002 році музей було відкрито.

Сьогодні експонати нашого музею розміщені у двох кімнатах. Перша кімната – світлиця. Світлиця в українській родині була своєрідним оберегом. Тут збиралася вся родина: спільно молилися, ділилися думками. Тут вирішували сімейні питання. Світлиця єднала родину, була тим місцем, до якого весь час хотілося повернутися.

У нашій світлиці зібрані такі експонати:

Образи, без яких не було жодної хати, перед якими сім’я обов’язково молилася зранку і ввечері, в будні і у свята.

Скриня (якщо мала, то називалася куферок). Тут зберігався одяг, постіль, рушники. Кожна дівчина, яка збиралася заміж , свій куферок наповнювала приданим, зробленим своїми руками: сорочки, рушники, обруси.

Сиділи на лаві, на кріслах, на бамбетлі. Спали в бамбетлі, який розсували і клали на низ сінник (матрац, набитий сіном) або в ліжку, зробленому, як і бамбетель, із дерева.

Крім того, у хаті був посуд, що зберігався у шафі для посуду( креденсі).


Галерея "Музей"

/Files/images/230217_32.jpg

Особливу роль у житті сім’ї відігравав ткацький верстат. На ньому із ниток, виготовлених із стриженої овечої шерсті , ткали полотно. Із полотна шили одяг для усієї сім’ї. Одяг на повсякдень був із сірого грубого полотна. Святковий одяг шили із вибіленого тонкого полотна. Оздоблювали такий одяг вишивкою. Такий одяг був не тільки зручний , але і корисний для здоров’я.

Одним із стендів нашого музею є схема з історичними місцями нашого села. Мандруючи звивистими стежками Словіти із заходу на схід ми віддаємо шану односельчанам, що загинули в боротьбі за волю України. Наступна зупинка-придорожний хрест, який споруджували на перехресті доріг.До відомих історичних місць села належить і поле Обозисько ( тут під час походу на Львів у роки Визвольної війни стояв із своїм обозом Богдан Хмельницький). У сиву давнину ( ще у 15 ст.) в Словіті був заснований монастир, будівля якого ( та що є нині) споруджена у 1842-43 роках.

У другій кімнаті музею зібрані експонати, знаряддя праці, які відображають історичні процеси на нашій території. Великі мамонти проживали на нашій території, про це свідчать залишки кісток мамонта. На території нашого села знайдено кам’яні сокири та інші знаряддя праці що використовували найдавніші люди.

/Files/images/230217_32.jpg

Частину експозиції займають речі, що відносяться до військової техніки військового періоду.

Наступна експозиція демонструє художній і духовний розвиток словітчан. Тут є папірус, знайдений, на нашій території. Також тут розміщені старі книги.

Великого значення у селі завжди надавалося духовному розвитку словітчан. Довгий період центром духовності у селі був монастир, у якому сестри-василіянки навчали і виховували дітей словітчан. На території монастиря стояла дерев’яна церква. Ці ікони з іконостасу церкви.

/Files/images/230217_32.jpg

Особливу славу селу приносять його жителі.

Наступні три стенди присвячені окремим сім’ям словітчан.

Біля села розташований хутір Малинна з якого походить рід Захарчуків. Один із його представників Дмитро Захарчук був депутатом Австрійського сейму, другом польського художника Ансентовича.

Із родини Янішевських вийшов Микола Олексійович Янішевський, про якого ми розповідали на початку екскурсії.

А родина Корецьких дала своїй землі поетесу, лікаря Ірину Михайловську.

Музей сьогодні є місцем проведення уроків, виховних годин, зустрічей із видатними людьми.Він є основою для патріотичного виховання молодого покоління, формування всебічно розвиненої особистості, активного громадянина незалежної держави.

/Files/images/230217_32.jpg


Кiлькiсть переглядiв: 251