З історії школи
Школа у Словіті існувала з другої половини ХVІІІ ст. ( школа-дяківка).У 1896 році отримала статус другокласної. У 1930 році навчалося 136 учнів у чотирикласній школі, а у 1931 році – 161 українець, 103 поляки, 13 євреїв. На той час була директором Полька Степан, а Софія Махник научала української мови.
При жіночому монастирі сестер василіянок з 1823 року працювала двокласна школа для дівчат. Вивчали три мови: українську, польську, німецьку.
На початку 80-х років ХХ століття розпочалось будівництво нового приміщення школи (групу архітекторів очолив наш випускник, словітчанин Панчук З.С.). Із 1983 по 2010 рік школу закінчило 746 учнів. Серед них "Золоту медаль" отримали 5 випускників, "Срібну" – 6.
Вагомий внесок у розвиток освіти у селі Словіта вклали такі директори школи: Верещака І.М., Корчовський І.А., Борух Б.Д., Бродецька О.С.
Учительські династії
Імідж навчального закладу формується згуртованою роботою педагогів–однодумців. Віддати тепло свого серця вихованцям, прищепити любов до цієї професії власним дітям вдалося сім'ям словітських вчителів Яремів–Янішевських та Борухів.
Ольга Михайлівна Ярема працювала вчителем початкових класів, хімії, завучем школи. Її чоловік, Янішевський Микола Олексійович, теж учителював у нашій школі, за створення історико–краєзнавчого музею в рідній Словіті був удостоєний звання Заслуженого діяча культури УРСР. Дочка Янішевських, Ірина Миколаївна, підхопила батькову естафету, навчаючи рідної мови і літератури учнів після смерті батька.
Понад сорок років свого життя віддали школі Борис Дмитрович та Ірина Володимирівна Борухи. Учительську династію родини продовжила дочка Леся та внучка Наталія.